Село Перехрестівка розташоване в мальовничому куточку Роменщини за десять кілометрів від районного центру. Безіменна річечка, яка впадає в Сулу, розділяє село навпіл, на пологих берегах якої стояли чепурні українські хати. Ось тут, на початку ХХ століття, і вирішили відкрити школу.
Початкова школа в селі Перехрестівка збудована в 1906 році за кошти земства. У ній нараховували 49 учнів, з них 47 хлопчиків, 2 дівчинки. Як бачимо, дівчатка майже не навчалися. У школі був один учитель, класів – чотири. Цим першим учителем був Симонов Микола Якович. Пізніше стали працювати ще дві сестри-вчительки – Колосовська Ольга Іванівна і Колосовська Віра Іванівна.
Школа. 1957 рік.
Буремні роки більшовицького перевороту, української революції, громадянської війни позначилися на житті села розрухою. Тож у школі у 1923 році навчалося лише 23 учні, а у 1925 році – школу відвідувало уже 65 учнів, з них 47 хлопчиків і 18 дівчаток.
До 1958 року школа була початковою і розміщувалася уже у двох приміщеннях, одне збудоване у 1906 році, а інше – пристосоване. З 1958 року додатково набирали по одному класу.
Так, у 1958-1959 навчальному році набрано 5 клас, відповідно у 1959-1960 н.р. – 6 клас, 1960-1961 н.р. – 7 клас, тому школа називалася початкова прогресуюча, і відповідно у 1961-1962 навчальному році стала восьмирічною.
Тож перший випуск п’ятнадцяти восьмикласників відбувся у 1962 році. Класним керівником була Висоцька (Іванченко) Марія Григорівна.
Наповнюваність учнів у класах становила в середньому 15-20 осіб. Варто згадати, що поряд, в межах однієї сільради, функціонувала Олексіївська восьмирічна школа.
У 1964 році збудовано нове типове приміщення восьмирічної школи.
В 1966 році школа набула статусу середньої.
За даними на 1980 рік у ній працювали 29 вчителів, навчалося
280 учнів.
У 1980-ті роки шкільна освіта вступила у якісно новий етап свого розвитку. Верховною Радою СРСР були прийняті "Основні напрями реформування загальноосвітньої і професійної школи". Учні мали більш якісно оволодівати конкретними знаннями з природничо-технічних, економічних та суспільно-політичних наук. Слово партії звучало на кожному уроці. Період початкового навчання збільшено до чотирьох років, а восьмирічні школи реорганізовано в дев’ятирічні.
Завершується у цей час перехід до загальної середньої освіти, поліпшується трудове виховання і підготовка до свідомого вибору професії, зокрема, сільськогосподарської. Тому школа виконувала план набору учнів до Глинського ПТУ. З метою профорієнтаційної роботи в школі була організована кролеферма, учні з учителями заготовляли гіллячковий корм, сіно. Працював шкільний табір праці і відпочинку "Вогник". Учні прилучалися до сільськогосподарської праці: прополювали пшеницю, формували густоту насаджень цукрового буряка. Учні були активними помічниками хліборобів і в осінній період: збирали картоплю, кукурудзу, цукровий буряк.
На уроках виробничого навчання хлопці вивчали тракторну справу, а дівчата — техніки доїння корів. Учні не тільки працювали фізично, а навчалися і відпочивали.
Основи навчально-виховного процесу закладали фахівці початкових класів. Це Похмура Валентина Денисівна, Ніколаєва Галина Павлівна, Рачек Валентина Іванівна, Фенько Євдокія Степанівна, Пишна Валентина Миколаївна. У школі працювало сім груп продовженого дня.
Колектив учителів зібрався молодий і роботящий, творчий і завзятий. Майже всі мали вищу педагогічну освіту, працювали над удосконаленням власної майстерності. Це Денисенко Галина Іванівна, Швецова Уляна Іванівна, Надточій Ніна Тимофіївна, Трояненко Надія Василівна, Кондратенко Григорій Васильович, Єрко Володимир Степанович, Дрозденко Світлана Трохимівна.
Учителі-предметники оформили кабінети, зразковими вважалися кабінет історії, лінгафонний кабінет, обладнано спортивний майданчик. Школа набула нового вигляду.
Суттєвою перешкодою для формування у підростаючого покоління почуття національної гідності стало подальше витіснення зі шкільної освіти української мови.
У розквіті військово-патріотична гра "Зірниця", тренування з цивільної оборони, лінійки Слави, зустрічі з фронтовиками, ветеранами праці, конкурси: "Нумо, хлопці", "Нумо, дівчата", екскурсії по містах Радянського Союзу.
За роки незалежності України освітня система стала більш гнучкою і різноманітною. По іншому, з урахуванням нових реалій, будується новий процес освіти, введена дванадцятибальна система оцінювання знань, примножуються традиції національної педагогіки.
Гордістю школи став кабінет народознавства. В умовах переходу до інформаційного суспільства важливим є здійснення переорієнтації навчального процесу у 5-11 класах. Цьому сприяє запровадження семестрової структури навчального року, проведення тематичного обліку знань і семестрової підсумкової атестації.